12 лютого 1918

Мати Михайла Грушевського Г. З. Грушевська була винесена на руках до сусідньої лікарні 25 січня під час розстрілу її дому й там померла 30 січня; поховали її потай, бо большевики підстерігали родину Грушевського, щоб заарештувати.

Похорони одбулись потайно, тому що большевики підстерігали родину Грушевського, щоб її арештувати.

Читано з зображення. Дата смерті 30 січня за ст. ст. = 12 лютого н. ст. (сорок днів до 24 березня н. ст. це підтверджує); дату обстрілу дому подано в тексті як 25 січня ст. ст.

Народний секретаріат і ЦВК України переїхали з Харкова до Києва.

Переезд Народного секретариата и ЦИК Украины из Харькова в Киев.

хронологія збірника; стиль — імовірно старий (як інші січневі дати).

Командир червоних військ полковник Муравйов у наказі № 14 від 30 січня 1918 р. (ст. ст.) проголосив, що вони несуть «радянську владу з далекої півночі на вістрях своїх багнетів».

проголосивши у наказі її командира полковника Муравйова, ч. 14 з 30 січня 1918 р. (за старим календарем), що вони несуть країні «советську владу з далекої півночі на вістрях своїх багнетів»

Автор — Соломон Гольдельман, діяч «Поалей Ціон», член Малої Ради, згодом урядовець Директорії; праця написана в 1960 р. в Єрусалимі (видання НТШ, Мюнхен, 1967) і спирається на мемуари Зільберфарба, Ревуцького та звіт Національного секретаріату.

Маніфест австрійського цісаря Карла від 12 лютого 1918 року, опублікований у віденській «Wiener Zeitung» 13 лютого, вітає мир з Україною й зазначає, що український народ «перший виключив себе з табору наших ворогів».

Так він перший виключив себе з табору наших ворогів

Читано з зображення. Маніфест передруковано в київській газеті; подано дату маніфесту, у Відні — 13 лютого.

Голова Ради Народних Міністрів (Голубович) у своєму поясненні повідомляв, що уряд через мирну делегацію 12 лютого звернувся до німецького народу по допомогу; німці під час реквізицій хліба, худоби тощо «для потреб походу» видають квитанції (розписки), за якими платитиме український уряд; німецька старшина заарештовує лише за напад на німецькі війська або допомогу більшовикам.

при реквізіції німці видають квітки (розписки), по яким буде платити Українське Правительство

Офіційна заява березня 1918.

Узявши Київ, головнокомандувач більшовицьким східним фронтом полковник Муравйов видав 30 січня 1918 р. «Наказ № 14»: «Эту власть (Советов) мы несём с далёкого севера на остриях своих штыков...». На засіданні Київської Ради Муравйов заявив: «Кровью и огнём мы прошли по краю».

«Эту власть (СовЪ-тов) мы несем с далекаго сЪвера на остр1 своих шты-ков»; «Кровью и огнем мы прошли по краю»

Цит. також за бундівською газетою «Folkstsaytung» (Київ) від 31 січня 1918. Стиль старий.

Українсько-турецький додатковий договір до Берестейського миру підписано 12 лютого 1918 року в двох примірниках: сторони зобов'язуються встановити генеральні консульства та віце-консульства, відновити поштово-телеграфні зносини після ратифікації, обмінятися полоненими. Від Туреччини підписали Талаат-паша, Ібрагім Хаккі-паша, Ахмед Нессімі-бей та Ахмед Іззет-паша.

Написано в двох примірниках в Бе-рестю Литовськім дня 12 лютого 1918 р.

Читано з OCR-тексту. Деякі статті прочитані лише частково.

За українсько-турецьким додатковим договором сторони зобов'язуються після ратифікації відкрити генеральні консульства, консульства й віцеконсульства в усіх портах і містах (крім тих, де це визнано непотрібним), домовитися про консульську конвенцію та вступ України до міжнародних поштових і телеграфних спілок; військовополонені-інваліди повертаються негайно.

установлювати генеральних кон-зулів, конзулів і віце-конзулів в усіх портах

Читано з OCR-тексту. Статті І, III, IV, VIII.

Застреленого більшовиками сина останнього голови Держдуми М. Родзянка, штабс-капітана лейб-гвардії Преображенського полку Георгія Родзянка (27), поховано 30 січня ст. ст. (12 лют. н. ст.) на кладовищі Покровського монастиря; тіло знайшли після довгих пошуків.

син останнього голови Російської Держдуми Михайла Родзянка штабс-капітан гвардії Преображенського полку Георгій Родзянко (27), похований 30 січня на цвинтарі Покровського монастиря (тіло знайдено після довгих пошуків)

ЦДІАК, ф. 227, оп. 1080, спр. 504, арк. 47–61.

Також убиті 26–27 січня ст. ст.: козак Андрій Олексійович Журавель (24) — похований 30 січня на Лук'янівському; інженер Василь Саплиця (47), який жив на Печерську на вул. Левандовській, 8, — похований на Лук'янівському 30 січня (12 лют. н. ст.); ген.-майор у відставці Микола Миколайович Жуков (68) — похований 31 січня на Байковому.

інженер Василь Сапліца (47), похований на Лук'янівському 30 січня (проживав на Печерську на вул. Левандовській, 8)

ЦДІАК, ф. 227, оп. 1080, спр. 490, арк. 3–5.

30 січня ст. ст. (12 лют. н. ст.) з Володимирського собору в Братській могилі поховали трьох: робітника електричної станції Івана Проколева (помер від ран 24 січня) і рядових Пилипа Ликаренка (поранений 20 січня) та Альфонса Собанського (помер від ран 27 січня). Оскільки інших військових, зокрема козаків Гайдамацького полку, ховали на Військовому кладовищі, автор припускає, що в Братській могилі лежать прихильники більшовиків.

з Собору у Братській могилі поховали трьох осіб – робітника електричної станції Івана Проколєва (помер від поранень 24 січня) та рядових Пилипа Ликаренка (поранений 20 січня) та Альфонса Собанського

ЦДІАК, ф. 227, оп. 1080, спр. 481, арк. 289–295.

За повідомленням агентства Рейтера з Лондона від 12 лютого, англійське уряд не вважає себе зобов'язаним визнавати мир між Австро-Угорщиною та Німеччиною і «тими хто підписав цей мир від імені України».

не вважає себе обовязаним признати мир, заключений між Австро-Угорщиною і Німеччиною і „тими хто підписав цей мир від імені України“

Читано з зображення.

Бундівська газета «Фолксцайтунг» уже після зайняття Києва більшовиками друкувала статті М. Рафеса проти них: «Чуждая краю власть пришла в Киев. Оккупационная армия. Она разогнала всю демократию, всем села на спину — и хочет господствовать» (30 січ. 1918), «Штыкократия», «Как велика катастрофа» (31 січ., 1 лют. 1918).

«Чуждая краю власть пришла в К1ев. Окку-пацонная армя. Она разогнала всю демократ!ю, всЪм сФла на спину — и хочет господствовать»

Дати, імовірно, за старим стилем. Газети за більшовиків виходили.